Знаю, что мой блог читают многие, кто (пока) не знает украинского, но этот материал я еще не перевела на русский - оставлю для тех, кому интересно.
Тема есенціалізму проходить червоною ниткою через останні ріки мого життя. Місцями червоний колір переходить в чорний, бо бажання осягнути неосяжне - то інколи просто журба... а мені вже не 20 і з цим треба щось робити! 

Автор Ґреґ МакКеон говорить не те, як перестати "все встигати" і робити тільки те, що дійсно потрібно.

Замість того, щоб продвинутися на сантиметр у десяти напрямках, зробити крок на три метри в обраному напрямку.
Прості істини, які ми так наполегливо ігноруємо, особливо, коли відчуваємо, що є час і натхнення...
В сучасному світі чудових можливостей одна з важливих навичок - це прискіпливий та ретельний аналіз приорітетів. Інколи нас переслідує страх втратити можливості, і ми продовжуємо шукати шляхи розтягнути свій робочий день.
Ґреґ МакКеон описує переможну стратегію WIN - What's Important Now. Життя відбувається в поточну мить, тому важливо повертати себе до "тут і зараз".
Я можу зробити все що завгодно, але я не можу зробити все.
Як би я могла досягти справжнього успіху тільки в одній сфері, що б це було?
Шлях есенціаліста - це свідомий вибір, важкі рішення та вміння відмовляти. Але з іншого боку - це легкість та високий рівень професіоналізму в обраній сфері.

P.S. Здається, Мері Олівер щось знала, що цей процес:
+++
Storage
By Mary Oliver
When I moved from one house to another
there were many things I had no room
for. What does one do? I rented a storage
space. And filled it. Years passed.
Occasionally I went there and looked in,
but nothing happened, not a single
twinge of the heart.
As I grew older the things I cared
about grew fewer, but were more
important. So one day I undid the lock
and called the trash man. He took
everything.
I felt like the little donkey when
his burden is finally lifted. Things!
Burn them, burn them! Make a beautiful
fire! More room in your heart for love,
for the trees! For the birds who own
nothing — the reason they can fly.
+++

Комментариев нет:
Отправить комментарий